Дубно православне

Звернення Патріарха Філарета щодо недопущення прийняття законопроєкту «Про інститут реєстрованих партнерств»

Tipicon-admin — Thu, 23 Mar 2023 15:45:32 GMT

Звернення Патріарха Філарета щодо недопущення прийняття законопроєкту «Про інститут реєстрованих партнерств»

23.03.2023

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звернувся до Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука та народних депутатів України із закликом не допустити прийняття законопроєкту «Про інститут реєстрованих партнерств».

Голові Верховної Ради України
Русланові СТЕФАНЧУКУ,
народним депутатам України

ВЕЛЬМИШАНОВНИЙ РУСЛАНЕ ОЛЕКСІЙОВИЧУ!
ВЕЛЬМИШАНОВНІ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ!

Як стало відомо, у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону «Про інститут реєстрованих партнерств» (реєстраційний номер 9103 від 13 березня 2023 р.). Законопроєкт передбачає легалізацію одностатевих союзів в Україні, а також визнання на території нашої держави зареєстрованих в інших країнах одностатевих партнерств і «шлюбів».

Згаданий законопроєкт, як і всі інші законодавчі спроби визнати одностатеві «шлюби» на офіційному рівні, є антихристиянськими та аморальними. Узаконення в Україні шлюбів між людьми однієї статі суперечить Божественному одкровенню, християнському віровченню, природі людини, тисячолітній культурі українського народу та здоровому глузду. Це позиція не лише Української Православної Церкви Київського Патріархату, але й Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

Господь створив чоловіка та жінку і заповів їм бути у шлюбі. Саме плодом такого союзу стає народження дитини. «І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею», – сказано у Священному Писанні (Бут. 1, 27–28).

Блуд є гріхом, за який Бог обов’язково покарає кожного грішника, як це сталося колись із Содомом і Гоморрою (Бут. 19). Прирівняння содомського гріха до благословенного Богом шлюбу між чоловіком і жінкою є злочином перед Богом.

Також існування одностатевих «шлюбів» (чи, як їх називає законопроєкт, «партнерств») суперечить і Конституції України, зокрема статті 51, яка чітко говорить, що «шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка». І саме обов’язком держави визначено оберігати сім’ю, а одностатеві інститути є її руйнуванням.

Цей законопроєкт несе загрозу національній безпеці України. Він вносить розкол в українському суспільстві, а це в умовах російсько-української війни надто небезпечно, бо ослаблює нашу обороноздатність. По-друге, коли в Україні має місце демографічна криза, узаконення одностатевих «шлюбів», чи «партнерств», ставить під загрозу взагалі подальше буття української нації.

Мій обов’язок як українського Патріарха звернутися до вас із закликом не розглядати цей шкідливий для українського народу законопроєкт і не допустити легалізації гріха на законодавчому рівні. Прошу припинити підривання фундаментальних основ моралі українського суспільства. Як закликає апостол Павло, «випробовуйте, що є угодне Боговi, i не беріть участи в неплiдних дiлах темряви, але викривайте» (Еф. 5, 10–11).

Церква ніколи не примириться з гріхом і не піде проти законів, установлених Богом.

Сподіваюсь, що ви почуєте голос Православної Церкви, голос розуму та не допустите прийняття шкідливого для українського народу законопроєкту «Про інститут реєстрованих партнерств».

Закликаю на вас Боже благословення.

ФІЛАРЕТ,
ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

Order of Patriarch Filaret to prevent the adoption of the bill "On the Institute of Registration of Partnerships"

Tipicon-admin — Thu, 23 Mar 2023 15:42:20 GMT

Order of Patriarch Filaret to prevent the adoption of the bill "On the Institute of Registration of Partnerships"

03/23/2023

His Holiness Patriarch of Kiev and All Rus'-Ukraine Filaret turned to the Head of the Supreme Council of Ukraine for the sake of Ruslan Stefanchuk and the People's Deputies of Ukraine, calling on them not to allow the adoption of the bill “On the Institute of Registration of Partnerships”.

Head of the Verkhovna for the sake of Ukraine
Ruslanov STEFANCHUK,
People's Deputies of Ukraine

VELMISHANOVNY TO RUSLANA OLEKSIYOVICH!
VELMISHAN PEOPLE'S DEPUTIES OF UKRAINE!

As it became known, the Verkhovna Rada of Ukraine registered the draft Law “On the Institute for Registration of Partnerships” (registration number 9103 dated 13 March 2023). The bill transfers the legalization of one-state unions in Ukraine, as well as the recognition on the territory of our country of registrations in other lands of one-state partnerships and “lovers”.

The guessing of the bill, like all other legislators, try to recognize one-statute "slub" on the official level, as anti-Christian and immoral. Legitimized in Ukraine, philanthropy between people alone can supersede the Divine revelation, Christian faith, the nature of people, the thousand-year-old culture of the Ukrainian people and a healthy mind. This position is no less than the Ukrainian Orthodox Church of the Kiev Patriarchate, but also the All-Ukrainian For the sake of the Churches and religious organizations.

The Lord created a man and a woman and commanded them to be with the mother. The very fruit of such an alliance is the nation of children. “I having created God to People in His own image, having created in the image of God її; having created a man and a woman. And God blessed them, and God said to them: be fruitful and multiply, and fill the earth, and lead it,” says the Holy Scripture (But. 1, 27-28).

Fornication is a sin, for which God will punish the skin sinner in a binding way, as it happened when you were sent from Sodom and Gomorrah (But. 19). Bringing the sin of Sodom to the blessed of God, I pray between a man and a woman and a wicked man before God.

It is also the basis of one-article “slubivs” (chi, as they call the bill, “partnerships”) to supersede the Constitution of Ukraine, Article 51, so it’s clear to say that “slub is rooting for the free will of a woman and a person.” The very obov'yazkom power was appointed to protect its family, and one-state institutes to ruin.

This bill posed a threat to the national security of Ukraine. We can’t make a split in the Ukrainian society, but in the minds of the Russian-Ukrainian war it’s not safe, because we weaken our defense. In another way, if there is a demographic crisis in Ukraine, legitimizing single-state “loves”, like “partnerships”, put the threat away from the buttya of the Ukrainian nation.

My obov’yazok, like the Ukrainian Patriarch, will come to you from a call not to look at the bill that is shoddy for the Ukrainian people and not to allow the legalization of sin on the legislator’s level. I ask you to promote the fundamental foundations of the morality of the Ukrainian society. As the Apostle Pavlo calls out, “try what is pleasing to God, i do not take part in the indecent troubles of darkness, but twist” (Eph. 5, 10-11).

The Church will never be reconciled to sin and will not go against the laws established by God.

I believe that you will feel the voice of the Orthodox Church, the voice of reason, do not allow the adoption of the bill “On the Institute for Registration of Partnerships”, which is shoddy for the Ukrainian people.

I call on you God bless.

FILARET,
PATRIARCH OF KIEV AND ALL Rus'-UKRAINE

March 23, 2023

40 мучеників, що в Севастійському озері були замучені.

Tipicon-admin — Tue, 21 Mar 2023 15:29:54 GMT

!!!!!!!

Щороку, 22 березня, Свята Православна Церква вшановує пам’ять 40-а мучеників, що в Севастійському озері були замучені. Це свято є одним з найбільш шанованих православними християнами свят. В день пам’яті святих страстотерпців Севастійських служиться літургія Ранішосвячених Дарів.

В 313 р. святий рівноапостольний цар Константин Великий видав Міланський едикт, згідно з яким розширювалась свобода віросповідування і християни прирівнювались в правах з язичниками. Але співправитель Константина – Лікіній – готувався до війни проти Константина та, боячись зради, вирішив очистити від християн своє військо.

В той час, у вірменському місті Севастії, одним з військових начальників був Агриколай, ревний прихильник язичництва. Під його керівництвом була дружина з сорока кападокійців, хоробрих воїнів, які стали переможцями в багатьох битвах, всі вони були християнами. Коли воїни відмовились принести жертву язичницьким богам, Агриколай кинув їх у в’язницю. Воїни стали ревно молитися, і ось в ночі почули голос: «Хто перетерпить до кінця, той спасеться». На наступний ранок воїнів знову привели до Агриколая. На цей раз язичник вдався до лестощів. Він почав вихваляти їх мужність, молодість та силу і знову запропонував їм відректися від Христа і, таким чином, придбати для себе прихильність імператора. Знову почувши відмову, Агриколай наказав закувати воїнів, однак старший з них, Кіріон, сказав: «Імператор не давав тобі права накладати на нас кайдани». Тоді Агриколай збентежився і наказав відвести воїнів у в’язницю без кайданів.

Через сім днів прибув у Севастію знатний вельможа Лісій і влаштував суд над воїнами. Святі твердо відповідали: «Візьми не тільки наше воїнське звання, але й наше життя, для нас немає нічого дорожчого за Христа Бога». Тоді Лісій звелів побити страстотерпців камінням. Але камені летіли мимо цілі. Камінь, який кинув Лісій, попав в обличчя Агриколаю. Мучителі зрозуміли, що святих огороджує якась невидима сила. У в’язниці воїни провели цілу ніч і знову почули втішаючий їх голос: «Хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. Дерзайте і не бійтесь, бо приймете вінці нетлінні».

На наступний день суд перед мучителем і допит повторились, воїни ж залишилися незхильні. В той час, якраз, була зима, сильний мороз. Святих воїнів розділи, повели до озера, що знаходилось неподалік від міста, і поставили під вартою на кризі на цілу ніч. Щоб зламати волю мучеників, на березі розтопили баню. О першій годині ночі, коли холод став нестерпним, один із воїнів не витримав і кинувся швидше до лазні, але тільки він переступив поріг, як впав мертвим. О третій годині ночі Господь послав утіху мученикам: несподівано стало світло, лід розтанув, і вода в озері стала теплою.

Вся сторожа спала, не спав лише один воїн на ім’я Аглаій. Поглянувши на озеро, він побачив, що над головою кожного мученика з’явився вінець. Аглаій нарахував 39 вінців і зрозумів, що воїн, який не витримав мук, лишив себе вінця. Тоді Аглаій розбудив решту вартових, зкинув з себе одяг і сказав їм: «І я – християнин» – і приєднався до мучеників. Стоячи в воді, він молився: «Господи, Боже, я вірую в Тебе, в Котрого ці воїни вірують. Приєднай і мене до них, щоб сподобився постраждати з Твоїми рабами».

На ранок з подивом побачили, що мученики живі, а їх вартовий Аглаій разом з ними прославляє Христа. Тоді воїнів вивели з води і перебили їм коліна. Під час цієї страшної кари матір наймолодшого з воїнів – Мілітона, переконувала сина не страхатися, а перетерпіти все до кінця. Бо той, хто перетерпить до кінця спасенний буде.

Тіла мучеників положили на колісниці і повезли на спалення. Юний Мелітон ще дихав і його залишили лежати на землі. Тоді мати підняла сина і на своїх плечах понесла сина за колісницею. Коли Мілітон випустив останній подих, мати поклала його на колісницю поряд з тілами його святих сподвижників. Тіла святих були спалені на полум’ї, а обвуглені кості кинуті у воду, щоб християни не зібрали їх.

Через три дні мученики з’явились у сні блаженному Петру, єпископу Севастійському, і звеліли йому поховати їх останки. Єпископ з декількома кліриками вночі зібрав останки славних мучеників і з честю поховав їх. Страдницький подвиг святих мучеників Севастійських в ці дні Великого посту є для християн усіх часів гарним прикладом, як треба любити Господа і слідувати за Христом.

протоієрей Миколай Капітула,

магістр богослов’я,викладач РДС

Молитва до Чесного Хреста

Tipicon-admin — Tue, 21 Mar 2023 14:07:24 GMT

Молитва до Чесного Хреста

Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його, і нехай біжать від лиця Його всі ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть біси від лиця тих, хто любить Бога і осіняє себе хресним знаменням і в радості промовляє: радуйся, Пречесний і Животворчий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп’ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до пекла зійшов, і подолав силу диявола, і дарував нам тебе, Хрест Свій Чесний, на прогнання всякого супротивника. О Пречесний і Животворчий Хресте Господній, допомагай мені зі Святою Дівою Богородицею і з усіма святими Небесними Силами завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Ікона "Нерушима стіна" молитва

Tipicon-admin — Tue, 21 Mar 2023 13:12:05 GMT

Молитва перед іконою «Нерушима стіна»

Молитва перед іконою «Нерушима стіна»
О, благодатна Владичице наша Богородице Приснодіво,
прийми від нас цей подячний хвалебний спів і піднеси до Господа і Творця нашого теплі молитви Твої за нас недостойних,
хай вибачить Він, Милосердний, нам всі гріхи наші, помисли лукаві і нечисті, діла скверні.
О, Пані Пресвята, будь милостива до нас і пошли дари кожному по потребі:
болящих зціли, скорботних утіш, заблудших врозуми, охорони немовлят, виховай і навчи юних, підбадьор і настав чоловіків і дружин, підтримай і зігрій старих,
будь нам тут і в житті Вічному Стіна Нерушима, визволи від усяких бід і напастей і від вічної муки,
щоб завжди оспівуючи Твою Материнську любов, славили всім серцем Сина Твого, з Отцем Його і Святим Духом, на віки віків.
Амінь.

Про подвижника Юліана

Tipicon-admin — Wed, 05 Jun 2019 10:38:08 GMT

Основи віри

Про подвижника Юліана

Деталі

Батьківська категорія: Бібліотека - Основи віри

Цей один з найдосконаліших подвижників був з-поміж рабів, і перші роки життя, як сам розповідав згодом, провів вкрай нестримано і, нарешті, досягши пізнання, став жити прекрасно. Багато перетерпів він від панів своїх в Іліуполі, що біля Лівану, тому що вони вірні були ідолослужінню; але по смерті пана Юліан відрікся від світу і став монахом; полюбив же Господа з усієї душі і з усього серця, тому й досяг успіху в кожній майже чесноті. Здобув він велике сокрушення і значною мірою смиренномудрість; не так, як інші після віддалення зі світу, занедбуючи заповіді Божі та віддаючись лінощам, і не перепоясавши бедер ціломудренністю, занурили душі свої в глибину зол, через що деякі дозволяли собі не забувати про справи сторонні, навпаки ж, не відмовлялися порушувати ціломудренність, слідуючи своїм похотям і, зодягнувшись в образ благочестя, приготували себе для замешкання полчища бісів.

Так на місці мого перебування на самоті жив один монах, в якого був доволі малолітній син - плід його переступу. І монах задумав принести його в жертву бісу сріблолюбства. Але завбачлива поміч Божа врятувала хлопця. Нещасний привів сина в підземелля, де, як говорили, багато було сховано золота тими, хто влаштував цю гробницю. Біс, побачивши знак хреста на одежі хлопця, не насмілився завдати йому шкоди, тому що чоловік цей (мені важко назвати його батьком) привів сина в аналаві. Таким чином, побачивши що не досягає цілі, він кинувся і зняв аналав з хлопця. Але знову був голос з глибини печери "Цілий він посвячений Богу і тому непридатний до справи". Так чудесно був врятований хлопець, і сам він розповідав про все по порядку, а також і про те, як захищений був Господом нашим Ісусом Христом. Бо справа стала гласною, так що з її приводу скликані були на раду святі Отці.

Ось що робить, браття, занедбання церковної служби, безперестанної і трезвенної молитви. Бо псалмоспів та молитва при смиренному помислі підносять ум над недозволеними пристрастями і душу роблять більш мужньою у прагненні небесних благ. Але як розмова з Богом в чистій молитві виробляє в душі смиренномудрість; так розмова з царями народжує зарозумілість в тих, які не дуже проникнуті досконалим страхом. Тому близькість до царя є немовби піч або горнило; вона показує, доброчесні чи ні, удостоєні цієї близькості. Але хто завжди має перед очима Господа, той досконалим страхом відбиває від себе пристрасть до видимого. Тому блаженний, хто відрікся від світу, перебуває в товаристві святих мужів, у підпорядкуванні духівникам, і провадить життя своє з чистою совістю; тому що не буде він засоромлений у воскресінні праведних. Але горе тому, хто зближається з людьми злочестивими і непокірними. Він побачить гіркі дні; тому що самоуправство, роз`єднання з усіма і самовілля доводять людину до збідніння і цілковитого позбавлення духовних плодів та дарів. Блаженна справа - у всьому поступати з міркуванням.

Блаженний же Юліан, умертвивши себе для мирського, як вимагало того подвижництво, перебував на самоті в келії своїй; а поруч його келії була й моя. Обоє ми належали до одного братства; тому ходив він до мене в келію, і я ходив до нього, тому що знаходив для себе користь в розмові з ним. І дивувався я, бачачи таке пізнання в людині варварського походження; тому що родом він був із заходу, і прославляв Бога, Який не хоче, щоб загинув хтось, але усіх допускає до покаяння. Пригадав і Євангельське слово, а саме: Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів. (Мт. 8:11,12); і зітхаючи казав: "Визволи нас, Господи, від темряви кромішньої, від плачу та скреготу зубів. Згадай, о Господи, про мене у благоволінні до народу твого! Навідайся з твоєю допомогою до мене, щоб я міг бачити твоїх вибранців щастя, щоб міг радіти радістю твого народу, щоб міг хвалитися твоєю спадщиною. (Пс.106:4,5). Пом`яни нас, Господи, як розбійника, коли прийдеш у царстві Твоєму, і тіла наші воскреси в гробах зі славою, удостоївши нас замилування з праведними на небесах, щоб і ми успадкували гору святу Твою молитвами Святих Твоїх. Амінь".

Блаженний Юліан був міцний тілом, але виснажував себе великим подвижництвом, тому що йшов слідами Отців. Будучи неграмотним, добре вчився. У цього боголюбивого мужа була келія, в якій він мовчав наодинці, і в ній тісна ліжниця. Але він не задовольнявся тіснотою цієї клітки і всередині в ній влаштував собі подобу гробу, зробивши туди дуже вузький вхід, і там, як в гробі, молився зі сльозами; робив же своїми руками корабельні вітрила. Так полюбив сокрушення та плач, що ніхто інший не рівнявся з ним в цьому, і ті, що проходили повз келію його, чули голос плачу його; тому що ридав він, як той, хто поховав єдинородного сина або єдинородну дочку і співучо призиває померлого. Маючи завжди перед очима гріхи свої, невтомно плакав він день і ніч, і по ночах, хіба що тільки на короткий час вкушав сон; тому що турбота про відплату з дбайливістю пробуджувала його. А скільки спокус та скорбот терпів він, бачачи недбайливих братів? Але всіх їх проходив без шкоди, з причини свого смирення і терпіння. Який же був миролюбивий, стриманий, терпеливий, лагідний, благоговійний, нічого не нагромаджував! Хто, живучи в усамітненні пустелі, має при собі власність, той на всякому місці буде втікачем та волоцюгою (Бут.4:14) і, нарешті, стане здобиччю злих людей; а проти убогого ніхто нічого злого не буде задумувати. Але блаженний був і не лінивий, любив займатися роботою. Відвертався від злослів`я, смиренний був у слові, в ділі, в одежі та ході, і дні свої проводив не у недбальстві, як я і подібні до мене лінивці, але в повному сокрушенні закінчував життя своє. І як ті, яких тримають під вартою, і які готові стати перед судом, плачуть від страху і мук, так і блаженний Юліан безперестанно тримав в пам`яті страшний суд Христовий; тому і плакав завжди, роздумуючи про майбутній суд. А де сокрушення, сльози і смиренномудрість, там нема незгоди і чогось поганого, навпаки, там благоустрій і все добре. Але де нема цього, там багато бракує до досягнення поставленої цілі. Юліан уникав зустрічі з жінками, відбираючи у себе будь-яку нагоду для суєтних задоволень. А коли дзвонили на Божу службу, старався прийти раніше від усіх братів і цілу службу стояв, не сміючи піднести очей, немовби перед самим судом Господа нашого Ісуса Христа.

Одного дня сказав я йому: "Хто тут псує книги?" Бо де було написано: Бог, чи Господь, чи Ісус Христос, чи Спаситель, там обриси букв були стерті. Блаженний відповів мені: "Не приховаю від тебе нічого. Блудниця, прийшовши до Спасителя, зрошувала сльозами ноги Його і втирала волоссям своїм. І я читаючи, як тільки знаходжу написане ім`я Бога мого, зрошую його сльозами своїми, щоб і мені отримати від Нього відпущення гріхів". І я з любов`ю сказав йому: "Бог, як чоловіколюбець, прийме намір твій, але прошу пощадити й книги". Він відповів: "Не зрошується серце моє, якщо не буду плакати перед Господом Богом моїм".

Подвизався же він так палко більше двадцяти п`яти років і серед подвигів помер в Господі, перебуваючи в гоніннях і послуху, ставши гідним ублажання. Бо сказано: Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. (Мт.5:3,10). І мої очі пролили сльози при розлуці з цим чоловіком.

Цей блаженний сказав колись одному брату: "Брат хоче йти у внутрішнішу пустелю пошукати там мужів прозорливих. Дай мені пораду заради Господа, чи йти мені з ним, чи ні?" Брат, знаючи, що він трудолюбивий, відповів йому: "Краще бути безмовним і в безмовності шукати досконалість; а щоб дошукуватися неважливого і невірного, для цього ходити по пустелі нема необхідності". Блаженний запитав "Що таке досконалість, і що розуміти під неважливим і невірним?" Брат відповів йому: "Досокналість є межа всякого слова і всякого діла. Бо написано: Кінець усьому, що чути було, такий: Бога бійся і заповідей його пильнуй (Прип.12:13). Все ж, що трапляється з кожним з нас в цьому віці, сумне чи приємне, має кінець, тому й минає з часом. Але що буде після виходу з життя, те безсмертне. Тому будемо тримати в умі день суду, щоб сенс наш досконалий був у Господі. Двоє відправилися в далеку сторону, і один з них, скучивши в дорозі, починає запитувати у зустрічних, що зустрінеться попереду особливого на дорозі; ті відповідають: дорога буде кам`яниста. А що за кам`янистою дорогою? Кажуть: луги, вкриті зеленню. Другий супутник бачачи, що так ретельно розпитує він про дорогу, каже йому: перестань, друже, цікавитися, що трапиться на дорозі, яку пройдемо, подібно до найшвидшого гінця. Так і життя людське подібне на дорогу. Тому треба більше мати на увазі не те, що зустрінеться під час ходи, а те, що буде з нами після подолання дороги. Постараємося довідатися, як потрібно нам спокійніше осістися в тій країні, в якій залишимося жити назавжди, після закінчення життя і тутешньої мандрівки. Де буде пристановище наше і частка наша в тому віці? В глибині чи на висоті, у спокої чи в трудах, в пітьмі чи у світлі, у вогні чи в прохолоді? В це нехай заглиблюється дух наш, про це нехай говорять вуста. Такої турботи нехай не залишає серце наше, поки ми в тимчасовому житті. А тих, які перешкоджають нам про це піклуватися, будемо зневажати, як тих, що вводять нас в оману і погибель, тому що тому, хто відійшов туди, не можна знову повернутися в життя це. Отже подбаємо, дитино, про те, як з відвагою з`явитися нам до Царя слави, і постараємося віддати себе в Його волю, яка ревно дбає про славу Свою, щоб надав Він поміч нашій немочі, особливо, коли оголені будемо від усякого людського покрову; тому що йти туди повинні ми, залишивши усе. Тому якщо не будемо завжди мати в умі майбутнього суду, ані найменшої не принесе нам користі вияснення тайн і сокровенностей. Єровоам, син Наватів, який згрішив в Ізраїлі, чув колись, який осягне його гнів від Господа, проте не покаявся у злі своєму. Викритий був і Гієзій в таємних своїх гріхопадіннях, проте не виправився; інакше учитель не залишив би його спотвореним проказою; бо, якщо очистив словом Господнім від такої самої хвороби Неємана, сирійського воєначальника, то значно легше було від подібного нещастя звільнити власного свого учня. Отже, будемо тримати в умі кінець цього життя, щоб очікування майбутнього страху пробудило приспаний ум наш до звершення і зберігання добрих діл. Бо життя наше тече швидше від гінця. Якщо й прославимося і будемо панами в цьому житті, але діла наші не згідні будуть з волею Того, Хто буде судити живих і мертвих; то після відходу туди слава тимчасового життя не принесе нам ніякої користі. Отже, будемо плакати зі страхом і трепетом, щоб за недбальство тутешнього життя не виявитися там під гнівом Царя слави і не бути відісланими в темряву кромішню. Тим, які відійшли туди, неможливо вже уникнути мук. В ув`язненого за гріхи нема можливості звільнитися від нерозв`язних уз. Там вогонь невгасимий, там хробак невмираючий, і темне дно пекельне, і безмірний крик, і плач, і скрегіт зубів. Нема кінця цим стражданням. Нема звільнення після смерті. Ніяка вигадка, ніяке мистецтво не позбавлять від страшних мук. Тепер можна уникнути цього, якщо послухаємо голосу Господа і Бога нашого, Який з надміру Свого чоловіколюбства, Сам проповідував, Сам навчав синів людських досконалості у всякому слові і у всякому ділі, щоб ми, ставши Йому слухняними, визволилися від мук та сподобилися благ. Отже, необхідно з великою смиренномудрістю зберігати словеса Господні, тому що дотримання заповідей Господніх є досконалість; і ті, що стали ревнителями заповідей Божих, твердо сходили до досконалості, в правоті серця очікуючи Господа і щоденно уявляючи собі славний Його прихід і сидіння на престолі слави Його, коли відлучить Він праведних від грішних і кожному воздасть за ділами його. Отже, дитино, будемо щиро зберігати любов і, з нею процвітаючи в чеснотах, сподобимося стояння праворуч Єдинородного Сина Божого, і зрадіє серце наше, і радості нашої ніхто не відійме від нас". Брат же, міцно до серця прийнявши настанови ці, утвердився в безмовності, дякуючи Господу нашому Ісусу Христу. Йому слава на віки віків! Амінь.

Чому Бог одні прохання наші приймає, а інші відхиляє?

Tipicon-admin — Wed, 05 Jun 2019 10:35:41 GMT

Основи віри

Чому Бог одні прохання наші приймає, а інші відхиляє?

Деталі

Батьківська категорія: Бібліотека - Основи віри

Дивується дехто, що сини Зеведеєві ясно висловили прохання своє перед Тим, Хто знає всі скритності серця. Він дозволив їм виректи прохання своє, щоб навчити всіх хто просить, в молитвах своїх не переступати міри, але приміряти прохання свої з мірою свого убожества.
Юність одне має на увазі, а саме, що Бог, за всемогутністю Своєю, все може зробити, але не знає, що у всьому діє Бог премудро, і хоч все для Нього є можливим, однак творить лиш те, чому слід статися.

Нерозумно просили учні,— і Всевідаючий сказав їм: не знаєте, про що просите (Мт. 20, 22). Він засмутив їх, бажаючи показати, що й будь-яке нерозумне прохання завдає прикрість тому, хто просить; такий плід збирає душа, тому що просила нерозумно.

Перед тим, ніж учні висловили прохання своє, Господь підбадьорив їх спочатку словами, які збудили в них радість, бажаючи показати, що двері Його відкриті тим, хто просить Його право. А як тільки оповістили вони прохання своє,— засмутив їх, бажаючи показати, що двері Його зачинені для тих, хто просить лукаво.

Якщо б Господь наш, через Своє предвідання, відкинув молитву їх перед тим, як виречена була устами їхніми; то можна би було подумати, що зачиняє Він двері Свої молитвам нашим. Але тепер стало видно, що самі ті, хто молиться, загороджують собі двері, якщо просять, не так, як треба.
Не так, як треба молиться той, хто в одній справі поєднує і викладає безліч інших справ. Загине справа його, як і справа синів Зеведеєвих. Нехай не станеться і з нами того, щоб загинула справа наша.

Хоч би хто й хотів, не в стані буде вирахувати всі ті зачіпки, які придумують і створюють люди: вони йдуть все вище й вище, і в прагненні своєму переступають будь-яку міру, залишивши правильну дорогу. І якщо б хтось зміг зобразити це; то міг би він і море виміряти жменею.

Мудрий Лікар бачить, що отрута зарозумілості починає розливатися в синах Зеведеєвих, і поспішає зупинити її дію, щоб не поширилася вона на ціле тіло, тобто, на всіх дванадцять учнів Його, щоб і вони також не наважилися на будь-які прохання. Лікар зупиняє причину хвороби, перегороджує шкідливе джерело.

І ти, маючи намір просити, перед тим, як вдатися до Подателя, розглянь прохання своє, чи чисте воно, уважно вникни в причину, яка спонукує до прохання. Якщо спонукання, за яким просимо, тягне за собою шкоду; то Той, Хто вилікував синів Зеведеєвих нехай перегородить джерела наших прохань.

Кожен, хто просить, повинен уподібнюватися Подателеві. Він може дати нам все; але не дає того, що є пагубним. Він завжди може простити гріхи, але не прощає іноді по правді Своїй; Він завжди може відмовити в милості; але не допускає цього іноді доброта Його.

Страх і любов стоять на сторожі уст — цього джерела слів. Страх зупиняє слова сороміцькі; любов виводить слова досточесні. Уста могли б не вимовити доброго слова, але цього не допустить любов; могли б проголосити слово лукаве, але цього не допустить страх правди.

Уста, з яких виходить і добре, і лукаве,— неприборканий кінь, тому потрібна для них вузда, інакше прагнення їх потягне в прірву; тому що шлях їхній серед прірв. Тільки при ретельній обачності можуть вони, навіть і вдень, здійснювати шлях свій без спотикань і падінь.

Усі прохання наші сходять до єдиного Бога: єдиний слух невидимої Величі схиляється до прохань наших, і розрізняє їх. Якщо просимо корисного, — приймає прохання; якщо шкідливого, — відхиляє. Уста можуть просити всього; але Бог сповнює тільки те, що корисне.

Усі прохання, принесені Божеству вірою, приймаються Ним з рук її. Обітниці й дари, принесені руками її, бажані Богові. Божественна велич бажає одержати плоди з рук віри; тому що віра очищає серце того, хто просить від неподобства сумнівів розуму.

Прохання уст, якщо корінь їх твердо посаджений в серці, збираються в Боже точило. Якщо ж Бог не спішить виконати їх,— не треба бідкатися нам, як і виноградар не ремствує, але чекає, поки дозріє у винограднику його плід, що дає життя свого часу.

Благий Податель дивиться і на прохання, і на час. Як плід, зірваний передчасно, шкідливий: так і дар, не вчасно даний, завдає шкоду; а згодом він же є корисний. Якщо прохання несвоєчасне; то Податель зволікає виконати його.

Податель премудрий. Він дивиться на прохання і на час, і, якщо бачить, що прохання на даний час марне, але буде корисним згодом, дотримує виконання його до іншого часу. Хоча й сумно тому, хто просить, що не сповнилося прохання його в той же час; але Податель свого часу втішить його користю.

Божество для нас те ж, що й для дитини матір, яка кормить її молоком. Вона до визначеного часу притримує свою допомогу; знає,коли позбавити дитину молока, і коли треба наситити її молоком, чи коли нагодувати хлібом; і відповідно до її віку, пропонує їй свою допомогу.

Правда для всіх прохань те ж, що на морі пристань. Справедливе прохання вона приймає, а несправедливому не дає в собі місця. Якщо б сповнювалися всі прохання; то сталося б пагубне безладдя; тому що ті, які просять, стали б своїми проханнями шкодити один одному.

Хвала Тому, Хто чує все! Його правда — горнило для всіх прохань. Приймає вона прохання правдиве, тому що в ньому приховане життя для тих, хто просить; засуджує прохання неправдиве, тому що в ньому ховається смерть для того, хто просить. Незнанням прикрашується будь-яке прохання в устах; але Всевідаючий досліджує його слухом Своїм.

Омана в устах Симона відображала прекрасним сказане ним слово: Це хай не станеться з тобою! (Мт. 16, 22). Симон не розумів, що слово його неправдиве. Але як тільки увійшло воно в слух Господа, як в горнило,— зараз же викрилося, що воно неприємне Господеві.

Тому, прохання наші віддамо волі Правдивого і Милосердного. Він правдою Своєю спокушає і відхиляє прохання для нас шкідливі, і, за милосердям Своїм, виконує прохання корисні. Подякуймо ж Благому за те, що дає Він, і поклонімося Правосудному за те, в чому відмовляє.

Він такий Податель, в якого скарбниця — рясне джерело благ, і Який ніколи не відмовляє в дарах. Якщо ж і відмовляє іноді до часу,— відмовляє для того, щоб дар став дорогоціннішим для тих, кому дається, і щоб той, хто його приймає, був стараннішим в молитві. Якщо б дар подавався негайно; то припинилася б молитва.

Слово на прихід Господній, на кінець світу і прихід антихриста

Tipicon-admin — Wed, 05 Jun 2019 10:29:09 GMT

Основи віри

Слово на прихід Господній, на кінець світу і прихід антихриста

Деталі

Батьківська категорія: Бібліотека - Основи віри

Я, найменший, грішний, сповнений провин Єфрем, чи буду спроможний промовити те, що є понад сили мої, але оскільки Спаситель за благоутробієм Своїм і некнижних навчив премудрості, а через них усюди просвітив вірних, то й мій язик зробить Він без вади ясним для користі і повчання як мене самого, який говорю, так і всіх слухачів. Але з болем почну промову та із зітханнями буду говорити про кінець теперішнього світу і про того безсоромного та жахливого змія, який приведе в сум`яття всю піднебесну і в серця людські вкладе боязнь, малодушність і страшне невір`я, і зробить чуда, знамення і залякування, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних (Мт. 24, 24), і всіх обдурити неправдивими знаменнями і примарами чудес, ним звершуваних. Бо за допустом Святого Бога одержить він владу спокушувати світ; тому що виповнилося нечестя світу, і всюди чиняться різного роду жахи. Тому Пречистий Владика за нечестя людей допустив, щоб світ був спокушуваний духом лесті, тому що так захотіли люди відступити від Бога і полюбити лукавого.

Великий подвиг, браття, в ті часи, особливо для вірних, коли самим змієм з великою владою чинені будуть знамення і чуда, коли в страшних примарах покаже він себе подібним до Бога, буде літати в повітрі, і всі біси, подібно до ангелів, вознесуться перед мучителем. Бо з силою возопіє, змінюючи свій вигляд і безмірно лякаючи всіх людей. Хто тоді, браття, виявиться огородженим, непохитним, хто буде мати в душі вірний знак - святий прихід єдинородного Сина, Бога нашого, як тільки побачить цю невимовну скорботу, яка буде звідусіль приходити на кожну душу, тому що нізвідки нема на неї ні на землі, ні в морі ніякої розради, ні спокою; як тільки побачить, що весь світ в сум`ятті, що кожен спішить сховатися в горах, і одні вмирають від голоду, інші - тануть, як віск, від спраги і нема того, хто милує, - як тільки побачить, що кожен проливає сльози і з великим бажанням питає: чи є десь на землі слово Боже? і чує у відповідь: ніде! Хто перенесе дні ці, хто стерпить неможливу скорботу, як тільки побачить замішання народів, які від кінців землі ідуть побачити мучителя, і багато поклоняються мучителеві, з трепетом волаючи: ти - наш спаситель? Море бушує, земля висихає, з небес нема дощу, рослини в`януть, і всі, хто живе на сході землі, з великого страху біжать на захід, а також ті, які живуть на заході сонця, з трепетом біжать на схід. Безсовісний же, прийнявши тоді владу, пішле бісів у всі кінці сміливо проповідувати: великий цар з`явився у славі, йдіть та побачте його. У кого ж буде така адамантова душа, щоб мужньо перенести йому всі ці спокуси? Де, як сказав я, така людина, яку би ублажили всі ангели?

А я, христолюбиві і досконалі браття, жахаюся при одній згадці про змія, роздумуючи в собі про ту скорботу, яка оволодіє людьми в ті часи, роздумуючи про те, наскільки жорстоким до людського роду виявиться цей лихий змій, і ще більше буде злості мати на святих, які можуть перебороти його мрійливі чуда. Бо багато знайдеться тоді людей благовгодивших Богові, яким в горах і в місцях пустельних можна буде спастися багатьма молитвами і нестерпним плачем. Бо Святий Бог, бачачи їх несказанні сльози і щиру віру, умилосердиться над ними, як ніжний батько, і утримає їх там, де вони сховаються; між тим як лихий змій не перестане розшукувати святих і на землі, і в морі, міркуючи, що запанував він вже на землі, і всі йому підкорені. І не усвідомлюючи своєї немочі і тої гордині, від якої впав, замислить нещасний спротивитися в той страшний час, коли Господь прийде з небес. А втім, приведе в сум`яття землю, злякає всіх неправдивими чародійними знаменнями.

В той же час, коли прийде змій, не буде спокою на землі, будуть же велика скорбота, сум`яття, замішання, смерті та голоди в усіх кінцях. Бо Сам Господь наш божественними вустами вирік, що такого лиха не було від початку світу (Марк. 13, 19). Як же ми, грішні, відобразимо цю надмірну, навіть несказанну скорботу, коли так назвав її Бог? Нехай зупинить кожен з увагою ум свій на святих висловах Господа і Спасителя, як Він, за Своїм благоутробієм, заради надмірної нужди і скорботи, бажає скоротити дні скорботи, перестерігаючи нас і кажучи: моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу (Матв. 24, 20); і ще: будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином (Лук. 21, 36); тому що час близько. І всі ми піддані цьому нещастю, але не віримо. Будемо ж безнастанно просити в сльозах і молитвах, день і ніч припадаючи до Бога, щоб спастися нам грішним. В кого є сльози і сокрушення, нехай просить Господа, щоб позбутися нам скорботи, яка прийде на землю, щоб зовсім не бачити цього звіра і не чути залякувань його. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях (Матв. 24, 7), і різні смерті на землі. Мужня потрібна буде душа, котра б могла зберегти життя своє серед спокус. Бо якщо людина виявиться хоч трохи безпечною, то легко піддасться нападам і буде полонена знаменнями змія лукавого та хитрого. І така не знайде собі пощади на суді: там відкриється, що добровільно повірила вона мучителеві.

Багато молитов і сліз потрібно нам, возлюблені, щоб хтось з нас виявився твердим у спокусах, тому що багато буде мріянь, чинених звіром. Він сам богоборець, і всіх хоче погубити. Бо такий спосіб вживе мучитель, що всі повинні будуть носити на собі печать звіра, коли сого часу, тобто, при сповненні часів, прийде він спокусити всіх знаменнями; і в такому тільки випадку можна ним буде купувати собі їжу і все потрібне; і поставить наглядачів виконувати його веління. Зауважте, браття мої, надмірну злопідступність звіра і хитрування його лукавства, яким чином починає він з черева, щоб людина, коли приведена буде в крайність нестачею їжі, змушена була прийняти печать його, тобто, злочестиві задуми, не на якому-небудь члені тіла, але на правій руці, а також на чолі, щоб у людини не було вже можливості правою рукою зробити хресне знамення і також на чолі ознаменувати святе ім`я Господнє чи славний і чесний хрест Христа і Спасителя нашого. Бо знає нещасний, що звершений хрест Господній руйнує всю силу його; і тому кладе свою печать на праву руку людині, тому що вона закарбовує хрестом всі члени наші, подібно й чоло, як свічник носить на висоті світильник світла - знамення Спасителя нашого. Тому, браття мої, страшний чекує подвиг всіх христолюбивих людей, щоб до години смертної не приходити в острах і не залишатися в бездіяльності, коли змій буде накреслювати печать свою замість хреста Спасителя. Бо для того, без сумніву, вживає такий спосіб, щоб ім`я Господа і Спасителя навіть і не називалося того часу; робить же це безсильний, боячись і тріпочучи перед святою силою Спасителя нашого. Бо якщо хтось не буде позначений

печаттю звіра, то не полониться і мрійливими його знаменнями. Притому й Господь не відступає від таких, але просвічує і залучає їх до Себе.

З усією точністю повинні ми, браття, розуміти неприязні, мрійливі знамення ворога. Господь же наш в тиші прийде до всіх нас відбити заради нас хитрування звіра. В чистоті дотримуючи неухильну віру Христову, зробимо хиткою силу мучителя. Придбаємо непорушний і твердий розум, і відступить від нас безсильний, не маючи можливості що-небудь зробити нам.

Благаю вас, браття, я, найменший з вас, не будемо улесливими, христолюбці, але будемо більше могти силою хресною. Неминучий подвиг при дверях. Візьмемо всі щит віри. Будьте ж готові, як вірні раби, які не приймають багато. Бо злочестивий і жорстокий тать прийде раніше свого часу, з наміром обікрасти, заклясти і погубити вибране стадо правдивого пастиря. Постараємося впізнати, о, друзі, в якому вигляді прийде на землю безстидний змій.

Оскільки Спаситель, намірившись спасти рід людський, народився від Діви і в образі людському потоптав ворога святою силою Божества Свого: то й він замислив взяти образ Його приходу і спокусити нас. Господь наш на світоносних хмарах, подібно до страшної блискавки, прийде на землю; але не так прийде ворог, тому що він відступник. Дійсно, від оскверненої діви народиться його знаряддя; але це не значить, що він воплотиться; прийде ж всескверний, як тать, в такому образі, щоб спокусити всіх, прийде смиренний, лагідний, ненависник, як скаже про себе, неправди, добрий, буде відвертатися від ідолів, віддавати перевагу благочестю, любити бідних, високою мірою благовидний, до всіх ласкавий, особливо буде поважати народ юдейський, тому що юдеї будуть очікувати його пришестя. А при всьому цьому, з великою владою вчинить він знамення, чуда та залякування; і вжи є хитрі міри, щоб всім догодити, щоб в скорому часі полюбив його народ. Не буде брати дарунків, говорити гнівно, показувати похмурого виду, але благотворною зовнішністю почне спокушувати світ, поки не запанує. Тому, коли багато народів побачать такі чесноти і сили, всі раптом складуть одну думку, і з великою радістю проголосять його царем, кажучи один одному: "чи знайдеться ще людина така добра і правдива?" І швидко затвердиться царство його, і в гніві уразить він трьох великих царів. Потім вознесеться серцем і вивергне гіркоту свою цей змій, змете вселенну, зрушить кінці її, всіх пригнобить і стане оскверняти душі: не благоговіння вже в собі показуючи, але при кожній нагоді надходячи як людина сувора, жорстока, гнівлива, дратівлива, поквапна, безладна, страшна, огидна, ненависна, мерзенна, люта, згубна, безсоромна, яка намагається весь рід людський ввести в безодню нечестя. Численні вдіє він знамення, але неправдиво, а не дійсно. І в присутності багатолюдного натовпу, який буде вихваляти його за мрійливі чуда, видасть він міцний голос, від якого захитається місце, де зібрані предстояч і перед ним натовпи, і скаже: всі народи, пізнайте мою силу і владу! На очах у глядачів буде переставляти гори і викликати острови з моря, але все це обманом і мрійливо, а не дійсно; однак, спокусить світ, обдурить погляди всіх, багато повірять і прославлять його, як сильного Бога.

Тоді сильно заплаче і зітхне кожна душа; тоді всі побачать, що несказанна скорбота гнітить їх день і ніч, і ніде не знайдуть їжі, щоб вгамувати голод. Бо жорстокі наглядачі будуть поставлені на місце, і хто тільки має в себе на чолі або на правій руці печать мучителя, тому дозволено буде купити трохи їжі, яка знайдеться. Тоді діти будуть вмирати в лоні матерів, умре й мати над своїм дітищем, умре також батько з жінкою і дітьми серед торговища, і не буде кому поховати і покласти їх у гріб. Від безлічі трупів, повалених на вулицях, скрізь сморід, який сильно вражає живих. З болями і зітханнями скаже будь-хто вранці: "коли наступить вечір, щоб відпочити нам?" Коли настане вечір, з гіркими сльозами будуть говорити самі собі: "чи скоро світанок, щоб уникнути нам скорботи, яка нас опанувала?" Але нема куди втікати чи сховатися, тому що всі в сум`ятті, і море, і суша. Тому-то сказав нам Господь: чувайте, невідступно молячись про те, щоб уникнути скорботи. Сморід на морі, сморід на суші; страх на морі, страх на суші. Безліч золота та срібла і шовковий одяг не принесуть нікому користі в час цієї скорботи, але всі люди будуть називати блаженними мерців, яких поховають перед тим, як прийшла на землю ця велика скорбота. І золото та срібло розсипані на вулицях, і ніхто до них не торкається, тому що все омерзіло. Але всі поспішають втікати і сховатися, і нема де їм сховатися від скорботи, навпаки, при голоді, скорботі й страху будуть гризти м`ясоїдні звірі і плазуни. Страх усередині, ззовні трепет; день і ніч трупи на вулицях. Сморід на стогнах, сморід в домах; голод і спрага на стогнах, глас ридання в домах. З риданням зустрічаються всі один з одним, батько з сином, і син з батьком, і мати з дочкою. І друзі на вулицях, обіймаючись з друзями, закінчують життя; брати обіймаючись з братами, вмирають. Гасне краса обличчя в кожної плоті, і вигляд в людей як у мерців. Омерзіла і ненависною стала краса жіноча. Зів`януть кожна плоть і прагнення людське. Всі ж, хто повірив лютому звірові і прийняв на себе печать його, злочестиве начертання опоганеного, приступлять до нього раптом і з болем скажуть: "дай нам їсти та пити, тому що всі ми танемо, змучені голодом, і віджени від нас ядоносних звірів". І цей, бідний, не маючи на це засобів, з великою жорстокістю відповість, кажучи: "Звідки, люди, дам вам їсти та пити? Небо не хоче дати землі дощу, і земля також зовсім не дає ні жнив, ні плодів". Народи, чуючи це, заридають і проллють сльози, не маючи розради в скорбот і ; навпаки, інша невимовна скорбота додасться до їхньої скорботи, а саме, що так поспішно повірили мучителеві. Бо він, бідний, не в силах допомогти собі самому, як же він зробить милість їм? В ті дні велика буде нужда від великої скорботи, заподіяної змієм, від страху і землетрусу, і від шуму морського, від голоду та спраги, і укусів звірів. І всі, що прийняли печать антихристову і поклонилися антихристові, як благому Богові, не будуть мати ніякої частини в царстві Христовому, але разом із змієм будуть вкинуті в геєну. Блаженний, хто виявиться цілком святим і вірним, у кого серце безсумнівно віддане Богові, тому що безстрашно відкине він всі пропозиції змія, зневажаючи і катуваннями, і мріяннями його.

Але перед тим, як буде це, Господь, з милосердя Свого, пішле Іллю Фесвітянина і Єноха, щоб вони сповістили роду людському богочестя, сміливо проповідували всім благу вістку, навчили не вірити мучителеві зі страху, голосячи і кажучи: "це лесть, о люди! ніхто нехай не вірить їй анітрохи, ніхто нехай не кориться богоборцеві; ніхто з вас нехай не лякається, тому що він скоро буде знешкоджений. Ось, Святий Господь йде з неба судити всіх, які повірили знаменням його". Проте, небагато захочуть послухати і повірити цій проповіді пророків. Спаситель же робить це, щоб показати невимовне Своє чоловіколюбство, тому що і в цей час не залишає рід людський без проповіді.

Багато зі святих, які тільки знайдуться тоді, в приході опоганеного, ріками будуть проливати сльози до Святого Бога, щоб визволитися їм від змія, з великою поспішністю побіжать в пустелі, і зі страхом будуть ховатися в горах і печерах, і посиплять землю і попіл на голови свої, у великому смиренні молячись день і ніч. І буде їм подарована від Святого Бога благодать Його, відведе їх у визначені для цього місця, і спасуться, укриваючись в прірвах і печерах, не бачачи знамень і залякувань антихристових, тому що тим, хто відає, без труду стане відомим пришестя антихриста. А хто має розум на діла житейські і любить земне, тому не буде це ясно, бо прив`язаний завжди до справ житейських, хоч і почує, не буде вірити і погребує тим, хто говорить. А святі зміцняться, тому що відкинули всяке піклування про це життя.

Заплачуть тоді уся земля і море, заплаче й повітря, а разом заплачуть дикі звірі і птахи небесні; заплачуть гори та пагорби і дерева на рівнинах; заплачуть й світила небесні за родом людським, тому що всі відвернулися від Святого Бога і повірили лесті, прийнявши на себе, замість животворящого Спасительного хреста, начертання скверного і богоборного. Заплачуть земля та море, тому що в устах людських припиниться раптом голос псалма і молитви; заплачуть великим плачем усі Церкви Христові, тому що не буде священнослужіння і приношення.

По сповненні ж трьох з половиною років влади і дій нечистого, і коли сповняться всі спокуси всієї землі, прийде, нарешті, за сказаним, Господь подібно до блискавки, яка спалахує з неба, прийде святий, пречистий, страшний і славний Бог наш, з незрівнянною славою, в предшестві Його славі чинів ангельських та архангельських; полум`я вогненне, і ріка в страшному клекоті повна вогню, херувими з пониклими додолу очима і серафими, які літають та закривають обличчя і ноги крилами вогненними, і з трепетом благають: "повстаньте, покійні, се прийшов Жених!" Відкриються ж гроби, і в мить пробудяться всі коліна і споглянуть на святу ліпоту Жениха; і тисячі тисяч ангелів та архангелів, безчисленні воїнства, возрадуються великою радістю; святі та праведні і всі, які не прийняли печаті змія і нечестивця, возвеселяться. Мучитель з усіма демонами, зв`язаний ангелами, також всі, які прийняли печать його, всі нечестиві і грішники, зв`язані, будуть приведені перед судилище. І Цар дасть на них вирок вічного засудження у вогонь невгасимий. Всі ж, які не прийняли печат і антихристової, та всі, що ховалися в печерах, возвеселяться з Женихом, у вічному і небесному чертогові, з усіма святими на безконечні віки віків. Амінь.

Різні види Божого промислу

Tipicon-admin — Wed, 05 Jun 2019 10:26:53 GMT

Основи віри

Різні види Божого промислу

Деталі

Батьківська категорія: Бібліотека - Основи віри

Все від Бога, - і благе, і скорботне, і недостойне; але одне - з благовоління, друге – на збудування, третє – з допусту. Із благовоління, - коли живемо доброчесно, бо угодно Богові, щоб вели ми життя безгрішне, жили доброчесно та благочестиво. На збудування, - коли, впадаючи в помилки і погрішаючи, буваємо напоумлювані; з допусту ж, - коли і напоумлювані не навертаємося. Бог благоволив, щоб людина спаслася, як і ангели взивали кажучи: Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання (Лк.2:14). Знову на збудування Бог напоумляє нас, які грішимо, щоб не були ми зі світом засуджені, як каже апостол: Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом (1Кор.11:32). Чи станеться у місті якесь лихо, що його Бог не спричинив би? (Амос.3:6), такі: голод, виразки, хвороби, поразки, боротьба; бо все це є для очищення гріха тим, які або не хочуть жити без гріха, або напоумлювані не навертаються, але перебувають в гріху, як написано: Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце (Йн.12:40); і: Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще (Рим.1:28); також: закаменю його серце (фараонове) (Вих.4:21), тобто, допущу озлобитися за непокору його.

Про терпіння

Tipicon-admin — Wed, 05 Jun 2019 10:22:15 GMT

Основи віри

Про терпіння

Деталі

Батьківська категорія: Бібліотека - Основи віри

Хто бажає благовгодити Богові та стати спадкоємцем Божим по вірі, щоб йому наректися і сином Божим, народженим від Духа Святого, той передо всім, ввзявшись за великодушність і терпіння, повинен мужньо переносити скорботи, які трапляються з ним, біди та нестатки, - чи будуть це тілесні хвороби і страждання, чи безчестя і образи від людей, чи різні невидимі скорботи, які наводять на душу лукаві духи з наміром привести її в розслаблення, недбальство і нетерпеливість, а тим перешкодити їй увійти в життя; наводять же за Божим допустом, який допускає кожній душі бути спокушуваній різними скорботами, щоб явними стали ті, хто любить Бога всією душею, як мужньо вони переносять все, що наводить лукавий і не втрачають уповання на Бога, але завжди за благодаттю з вірою і великим терпінням очікують порятунку; тому стають здатними витримати будь-яку спокусу, і таким чином, отримавши обітницю, стають гідними царства.

Тому душа, слідуючи слову Господньому, повинна згідно з написаним, щодня брати на себе хрест свій (Мт.10:38), тобто, бути готовою потерпіти для Христа будь-яку скорботу і будь-яку спокусу, чи то явну, чи таємну, і в Господі завжди утверджуватися упованням, тому що в Його владі, щоб душа, за Його допустом, піддавалася скорботі, і Ним же була визволена від будь-якої спокуси і скорботи. А якщо душа не мужається і не переносить з твердістю будь-якої спокуси і будь-якої скорботи, а засмучується, журиться, обурюється, тривожиться і не дбає про подвиг, або навіть впадає у відчай, ніби вже нема надії на порятунок (втягти ж душу в зневіру і недбальство є хитрість того ж лукавого): то така душа, не зберігши в собі уповання, яке з безсумнівною вірою очікує милості Божої, звичайно, не робиться достойною життя, тому що не послідувала всім святим і не ходила слідами Господніми.

Дивися ж і спостерігай, як давні отці, патріархи, Пророки, Апостоли й мученики, пройшовши цей шлях скорбот і спокус, змогли догодити тим Богові; мужньо перетерпівши всякі спокуси і всякі скорботи, в скрутних положеннях радувалися, в упованні на очікувану винагороду, як говориться в Писанні: як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси. Будь серцем праведний і постійний, а в нещасті - не бентежся. (Сир.2:1.2). І Апостол також говорить: Коли ж вас виховано без картання, - якого всі зазнають, - то ви незаконновроджені, а не сини. (Євр.12:8); і ще в іншому місці: все, що трапляється з тобою приймай за благо, знаючи, що нічого не буває без Бога. І Господь говорить: Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі. (Мт.5:11-12). І ще: Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне (Мт.5:10). Розуміються ж гнані чи явно від людей, чи таємно від лукавих духів; тому що вони протиборствують душі, що любить Бога, втягують її в різні скорботи, щоб перешкодити їй ввійти в життя. Піддаємося гнанню разом і для того, щоб перетерпінням всякої скорботи, збереженням уповання до кінця і засвідченням, що душі чекають порятунку, хоч були вони спокушені, дійсно люблять Бога. Навпаки, душа, яка сумує, недбайлива і слаба в надії виявиться не спарвді люблячою Бога. Різні ж скорботи і спокуси показують, які душі гідні і які негідні, які мають віру, надію і терпіння і які не мають; так що, якщо душі виявляться в усьому бездоганними, вірними і гідними, перетерплять до кінця і збережуть уповання віри, то, сподобившись порятунку по благодаті, по всій справедливості, стануть вони спадкоємицями царства.

Тому кожна душа, яка бажає вгодити Богові, передо всім нехай зберігає мужнє терпіння й уповання; в такому випадку зможе вона протистояти будь-якому повстанню лукавого і скорботи. Бо Бог не попускає душі, яка уповає на Нього і терпеливій, бути спокушуваною в такій мірі, щоб дійти їй до відчаю і впасти в такі спокуси і скорботи, яких не може вона перенести, як говорить Апостол: Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести. (1Кор.10:13); тому що лукавий не в такій мірі спокушає душу і придушує скорботою, в якій хоче, але в якій попущено йому Богом. Тільки душа, переносячи мужньо, нехай тримається уповання по вірі, очікуючи від Бога помочі і заступництва; і неможливо, щоб вона була залишена. Навпаки, наскільки більше подвизається душа, прибігаючи до Бога з вірою і надією, і безсумнівно очікуючи від Нього помочі і порятунку, тим скоріше рятує її Господь від всякої одержимої її скорботи. Тому що Він знає, скільки душа повинна піддаватися випробуванню і спокусі, - стільки й попускає: тільки б вона перебувала терпеливою до кінця і не засоромилася, як сказано: утиск виробляє терпеливість, терпеливість - досвід, а досвід - надію. Надія ж не засоромить (Рим.5:3-5). І ще: як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах і т.д. (2Кор.6:4). І Господь говорить: хто витриває до кінця, той спасеться (Мт.10:22); і ще: Вашим стражданням ви спасете душі свої. (Лк.21:19). І в іншому місці говорить: Чи зазнав хтось ганьби, довірявши Господеві? Чи був хтось полишений, страхавшись його? Чи, взивавши до нього, був хтось від нього погорджений? (Сир.2:10)?

Навіть люди, які не багато смислять і розуміють, вміють випробувати і розрізнити, яку вагу і багаж може нести кожна тварина, наприклад, віслюк чи верблюд, і такий тягар кладуть по силах тварини. Якщо гончар, виготовивши посудини, не покладе їх до печі, щоб обпечені ствердли, то не будуть вони придатними до вжитку людям; але знає він, скільки часу потрібно тримати їх у вогні, поки не стануть відповідними, і не залишає їх в печі більше належного часу, щоб не лишилися недоробленими і негожими до вжитку. Отже, якщо люди в розмірковуванні про тлінне і видиме мають стільки розбірливості й знання, то наскільки більше Бог, незбагненний у віданні і розумінні, досконала Премудрість, знає, скільки мають потреби у випробуваннях і спокусах душі, які бажають вгодити Йому і жадають отримати вічне життя, щоб, таким чином, мужньо, з готовністю і з упованням, перетерпівши будь-яку скорботу до кінця, потім вже зробитися ним бездоганними і здатними до одержання небесного царства?

Як прядиво не буває придатним для того, щоб прясти з нього дуже тонкі нитки, якщо не тріпають його багато разів, і чим більше б`ють його, тим воно робиться чистішим і придатнішим для того, щоб прясти, так і боголюбива душа, піддаючись багатьом випробуванням та спокусам і мужньо перетерплюючи скорботи, робиться чистішою і придатнішою для духовного вдосконалення, і нарешті удостоюється успадкувати небесну область царства. Як щойно виготовлена посудина щойно кинута у вогонь, непридатна ще для вживання людям; чи, як дитинка не здатна до справ мирських, тому що не будує міст, не може ні садити, ні сіяти, ні зробити іншої якоїсь мирської справи; бо вона ще дитина: так і душі, які стали причасними Божої благодаті, з причини дитинства їхнього, благодаттю Господньою залишаються в спокої духу, ще не випробувані від лукавих духів різними спокусами і скорботами, в яких виявляється терпіння; але є поки що дитячими, і скажу так: непридатними для царства, як сказано: бо кого Господь любить, того карає, і б`є кожного сина, якого приймає (Євр. 12:6). Таким чином скорботи і спокуси корисні людині, роблять душу бездоганною і твердою, якщо вона мужньо, охоче, з довірою до Бога і з упованням переносить все, що трапляється, з бузсумнівною вірою очікуючи порятунку від Господа і милості Його. І їй неможливо не одержати обітниці Духа і порятунку від порочних пристрастей: але сподобиться вона цього, як бездоганна і вірна в терпінні, яка до кінця зберегла уповання на Господа.

Святі мученики, як бачимо, терпіли багато мук і, наближаючись до смерті, з упованням на Господа встояли в доброму визнанні, і таким чином, виявившись бездоганними, сподобилися отримати вінці правди. І які перенесли більше мук, притому важчих, ті придбали більшу славу і відвагу перед Богом; а які злякавшись скорбот і бичувань, відступили від віри, не встоявши до кінця в доброму визнанні, ті виявляються боягузливими і засоромленими, і тут, і в день суду. Так само й душі, які піддаються скорботам для випробування, невидимо і неоднаково мучені лукавими духами, як таємно, внутрішньою тяготою скорбот, чи лукавими помислами, так явно, тілесними стражданнями, - якщо будуть мужньо терпіти, зберігати уповання і чекати винагороди від Господа, то сподобляться вінців правди, маючи всередині себе той же порятунок, і в день суду придбають однакову з мучениками відвагу перед Богом. Бо однакові муки в скорботах, які одні терплять на хресті, інші ж від лукавих духів, які на них діють. І чим більші терплять скорботи і напади від лукавого, до кінця зберігаючи уповання, тим більшу здобувають собі славу в Бога. І тут ще, по упованню своєї надії, будуть вони врятовані, і сподобляться розрад Духа, і там стануть спадкоємцями вічних благ і царства. А які душі піддаються боязні і страхові, не витерпівши скорбот, навіть доходять до недбальства, нетерпеливості і розпачу, звертають з праведного шляху, і не очікують до кінця Господньої милості; ті, виявившись неправедними, як зможуть ожержати вічне життя? Бо всяка душа, заради Господа за нас померлого, до самої смерті є зобов`язана бути великодушною, терпіти до кінця і зберігати упованне на Нього, щоб таким чином сподобитися вічного спасіння.

Бо всі, хто бажає цілком позбутися вічної геєни, в якій мучаться грішники, і одержати вічне царство, тут постійно терплять геєнські скорботи, з причини спокус, які наводить лукавий. І якщо до кінця терплять, з вірою очікуючи Господньої милості, то благодаттю рятуються від спокус і скорбот, удостоюються внутрішнього спілкування зі Святим Духом, а там позбудуться вічної геєни і успадковують вічне царство Господнє. Сам Господь означив, щоб такий був шлях, який веде до життя, згідно з написаним: вузький і тісний ; тому мало тих, що йдуть ним (Мт.7:14).

Отже , оскільки така є в нас надія і такі дані обітниці правдивим Богом, то мужньо будемо переносити всяке повстання лукавого і всяку скорботу, в упованні на приготоване нам на небесах. Бо які б скорботи не терпіли ми заради Господа: чи можна їх якось порівняти з майбутнім, обіцяним нам, вічним життям чи з розрадою Святого Духа, яка зверху подається душам, що терплять, чи із звільненням від гріховної пітьми і з тими довгами, які лежать на нас від безлічі гріхів наших, як сказано: Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом (1Кор.11:32); і ще: страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з`явитися. (Рим.8:18). Як мужні воїни будемо готові вмерти за Царя свого. Коли були ми в світі, коли займалися справами житейськими, тоді не терпіли стільки, не піддавалися таким скорботам: а тепер, оскільки зважилися ми догоджати Господеві, вибудовує на нас лукавий такі повстання, і спокуси, і скорботи. Бачиш, що терпимо ми заради Господа, тому що лукавий заздрить нам, заміряється звернути з шляху життя, привести в розслаблення і недбальство, щоб, догодивши Богові, не спаслися ми. Отже, скільки б не повставав на нас лукавий, в терпінні можемо знайти мужність. Якщо будемо тверді, ревні, готові, давши обітницю, терпіти навіть до смерті по упованню на Христа; то всі підступи ворогів знищаться; тому що нашим захисником і заступником - Христос, Який і нам скорбним і уповаючим на Нього дає терпіння, і їх осоромлює, між тим як від Господа приймемо ми за труди нагороду, тобто, царство. Будемо подібні до ковадла; якщо й б`ють нас, то не покажемо на собі від бичів і спокус навіть слідів розслаблення, недбальства і зневіри. Приймаючи на себе удари, піддаючись гонінню, будемо перемагати супротивника терпінням. Бо так і Господь наш вчинив подвиг цей: битий, зневажуваний, гнаний, осміяний, запльований, нарешті, зраджений Він беззаконними безчесною смертю на хресті; і все це перетерпів нашого заради спасіння, залишивши нам зразок життя, щоб яким шляхом скорботи, спокуси і смерті йшов Він, таким самим шляхом йшли істинно віруючі в Нього і бажаючі бути співспадкоємцями Йому, щоб, як він після багатьох страждань, вмерши потім на хресті, розп`ятий переміг і умертвлений умертвив і засудив гріх, плоттю скинувши супротивні сили, як сказано: роззброївши начала і власті на хресті , виставив їх на видовище, перемігши їх у ньому (Кол.2:15), так і ми мужньо і охоче, навіть до смерті, перетерплюючи всяке повстання лукавого і всяку скорботу, якщо протистанемо супротивникові вірою, терпінням і упованням на Господа, то зробившись через це бездоганними, і тут сподобилися Його порятунку, і сповнилися святині Духу, і там стали спадкоємцями вічного життя; тому що в духовній боротьбі перемога над супротивником здобувається стражданнями і смертю. З готовністю стражденні і умертвлені заради Господа, переможемо ми супротивника. Тому всяку скорботу і всі спокуси вважайте не важкими і жорстокими, а легкими. Станемо ж проти всякого повстання ворога, з любов`ю маючи завжди перед очима смерть для Господа; і як сказав Господь, щодня піднямаючи на себе хрест, тобто, смерть, будемо йти за Ним, і з легкістю переносити всяку скорботу як таємну, так і явну. Бо якщо очікуємо перетерпіти смерть за Господа і з бажанням маємо її завжди перед очима, то з наскільки більшою легкістю, охотою і радісно перетерпимо скорботи, які б важкі вони не були. Бо, якщо з нетерпеливістю вважаємо скорботи важкими і обтяжними, то це тому, що не маємо перед очима смерті для Господа, і думка не завжди спрямована до Нього з любов`ю. Хто прагне бути спадкоємцем Христовим, той згідно з цим нехай прагне й постраждати, як постраждав Христос. В тому і пізнаються люблячі Христа, що будь-яку скорботу, яка їх зустрічає, переносять мужньо і з готовністю, з упованням на Христа. Отже, будемо молити Господа, щоб Він дав нам розуміння до пізнання волі Його і до ревного виконання її з терпінням і великодушністю в радості, яку сам Він дарує нам, зміцнивши нас на всяке благоугодне діло, щоб, виявившись бездоганними і гідними Його, отримали ми вічне спасіння в Христі Ісусі, Господі нашому. Йому слава, держава і сила на віки віків! Амінь.

Чим будуть хвалитися люди недбайливі, ледачі і байдужі ? Невже своєю зніженістю , безтурботністю і погибеллю ? Горе їм, що збайдужіли.

Прийдіть, друзі мої, прикладемо старання; прийдіть, припадемо до Бога: будемо невідступно плакати і проливати перед Ним сльози, щоб подарував нам душевне просвічення. Зрозумійте підступи ворога і супротивника нашого, цього ненависника добра, який влаштовує нам на шляху заміри і спокуси, шкоду любостяжательності, звеличування віку цього, плотське задоволення, а також очікування довговічної тривалості теперішнього життя, страх подвигів, лінь до молитви, сон під час псалмоспіву і плотський спокій. Наскільки він старанний, настільки ми недбайливі і безтурботні; наскільки він підступний, настільки ми недбалі, знаючи, що дні наші скорочені, що настав час, і Господь слави гряде в благоліпності краси Своєї, з страшними силами царства Свого, відплатити кожному за ділами його. Боюся, брати мої, щоб на нас не сповнилося слово Господнє: багато прийде зо сходу й заходу і півночі і моря, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім. Ви ж будете викинуті геть (Мт .8:11, 12).

Благаю Тебе, Христе, світло істини, народження Благословенного Отця, образ і сяйво іпостасі Його, що сидить праворуч величі Його, незбагненний Син, недослідимий Христос, недовідомий Бог, хвала і радість тих, хто любить Тебе, життя моє, Христе, спаси мене грішного у царстві Твоєму і не воздай мені за ділами моїми, але спаси мене за благодаттю Твоєю і ущедри мене по благоутробію Твоєму. Бо Ти благословенний і препрославлений на віки віків! Амінь.