Напередодні Дня захисника Вітчизни, 22 лютого, для
військовослужбовців військової частини А1519, яка знаходиться в місті
Дубні, в приміщенні штабу було освячено каплицю Почаївської ікони Божої
Матері. Відтепер воїни інженерних військ Української Армії мають
можливість відвідувати Богослужіння, помолитися, поставити свічку,
щоденно пити освячену воду. Військові Центру дорожнього забезпечення, в
основному проживають на території військового містечка, де 11 січня 2012
року був освячений хрест і місце будівництва храму Різдва Христового. І
тому настоятель даної громади, о. Богдан Тимощук, з благословення
церковної влади, взяв захисників нашої Батьківщини під духовну опіку
Української Православної Церкви Київського Патріархату. Своїм натхненним
співом серця солдатів, офіцерів і вільнонайманих працівників духовно
звеселяли Світлана Когут і Ольга Бадаліс, які разом з Миколою Чуздюком
та Ольгою Олійник постійно допомагають священику в служінні в лікарнях
міста Дубна. Для інформування про хід будівництва храму та пастирську
діяльність був створений сайт «Дубно Православне», який можна знайти за
адресою tipikon.at.ua у адресному пошуку.
За час свого існування
особовий склад частини зарекомендув себе як один з кращих серед частин
тилу Міністерства оборони України. За підсумками діяльності в 2001 році
військова частина нагороджена перехідним кубком і грамотою начальника
тилу МО України. В різний період командирами частин були: підполковники
Чернов, Сергушин, Пасенко, Піддубник, Кладов, Макар Ігор, Мішенков
Василь, Васильєв Іван, Бругер Ярослав . В даний час командиром
військової частини А 519 є Безруков Олег Дмитрович, а заступником
командира з виховної роботи – Нечитайло Юрій Валентинович, які всіляко
допомагають священику в налагодженні контактів між духівником і особовим
складом Центру. Особовий склад повністю укомплектований
військовослужбовцями – контрактниками, двічі на тиждень проводить
стрільби, тренувальні заняття, підтримує в належному стані обладнання і
військову техніку. У підпорядкуванні Центру знаходяться полігони в селах
Перерослі та Бущі. В мирний час інженерні війська ліквідовують
наслідки повеней, катастроф, будують мости, проводять аварійно –
відновлювальні роботи, готуються до виконання завдань в особливий
період. Військовослужбовці частини виїзджажали для ліквідації
наслідків повеней у місто Сколе Львівської області, де врятували 40
чоловік і встановили міст, а також реконструювали знесений водою міст у
селі Кричильськ Сарненського району. Цього року, на прохання місцевої
влади військовослужбовці своєю технікою розчистили від снігу 160
кілометрів доріг, витягували з заметів автобуси… За досягнуті успіхи
в службі офіцери і прапорщики нагороджувались державними нагородами,
відзнаками Президента України і МОУ, начальника тилу, начальника ЦАДУ,
іменними годинниками. Офіцерів для інженерних військ готує факультет
військової підготовки Кам’янець – Подільського національного
університету імені Івана Огієнка, а сержантський коледж при ньому –
молодших командирів. Варто подолати песимізм, який залишається у
військових колах щодо ролі священика в армії . Військовослужбовці,
навіть якщо вони не є людьми церковними, тягнуться до храму, хочуть
спілкуватися з пастирем. Найважливішим є сам факт, що молода людина,
маючи службові чи життєві складнощі, має змогу звернутися до духовної
особи, якій довіряє, адже тут вислухають, дадуть пораду та помоляться.
Церква – це духовний міст, який міцно зв’язує військову службу з
народом, його духовними цінностями та традиціями. Чоловік, який ходив до
храму вдома, почуватиметься своїм у війську, де несуть служіння
священики. А повернувшись додому, розкаже своїм рідним, а згодом своїм
синам, як проходив армійську службу, молився у військовому храмі та мав
довірливі бесіди зі священиком. Часто командування вбачає у релігії
засіб для зміцнення дисципліни, боротьби з «дідівщиною» і суїцидом. І
доля правди в цьому є: справжній християнин ніколи не вдарить молодшого і
слабшого, навіть у біді не впаде духом, а своєю надією і пристановищем
має Воскреслого Спасителя. Завданням духовної опіки у військових
формуваннях є зміцнення віри у військовослужбовців, любові до
Всевишнього, до ближнього і навіть до ворогів. Щоб навіть під час
військових дій християнин дотримувався Заповідей Божих і був
милосердним. Священик бачить перед собою передусім людей, незалежно від
їхніх військових звань і посад, знайомить з правилами поведінки в храмі,
навчає як правильно молитися, яку духовну літературу читати, як знайти
своє місце у бурхливому морі життя. Будемо надіятись, що зерно яке
засівається у душах людей, які носять погони, обов’язково проросте і
дасть добрі плоди. Адже метою діяльності священика в Церкві є спасіння
душ овець духовних від загибелі та вічних мук і приведення їх до
найвищої мети - життя з Господом нашим Ісусом Христом у Царстві
Небесному.
