Відносини у християнській сім’ї – маленькій домашній Церкві.

Суспільство добре розуміє, що сучасні родини потребують прикладу, який захоплює і дозволяє зрозуміти Євангеліє за допомогою прикладів з повсякденного життя . Неважливо скільки сімей виявляють бажання жити згідно заповідей Божих, хоч, звичайно, всі ми бажаємо, щоб їх було якнайбільше. Важливо, щоб ці сім'ї були для інших запаленим світлом. Потрібно випромінювати Христа і саме це притягає інших. Настав час, щоб сім'ї серйозно усвідомили, що сьогодні, у нашому суспільстві, насправді можна жити згідно Святого Письма. Хоча це зажди було непросто.

Час, коли молоді люди, маючи у своїх серцях іскорку любові, яку посилає їм Господь, вирішують об’єднатися, щоб стати одним духом і тілом, є початком створення сімейної пари. 

 Необхідною умовою для створення міцної християнської родини є наявність у майбутнього подружжя гарного духівника (сімейного священика). Він буде допомагати сімейній парі вирішувати назріваючі конфліктні ситуації, не допускаючи їх розвиток до критичної межі. Якщо чоловік та дружина не можуть знайти між собою згоди, то вони звернуться до священика за порадою, надіючись на Бога. Інакше сім’я зруйнується: втручаються батьки дружини, батьки чоловіка - й усі разом намагаються наполягати на своєму, і розлучають подружжя. Коли сімейна пара погодиться мати духовного керівника, який, подібно до столяра, що бажає підігнати дві дошки, зрубує нарости, стругає й вирівнює їх, а потім з’єднує їх докупи, - тоді в них не буде таких заплутаних ситуацій. Було б дуже корисно, якби у всіх членів сім’ї був один спільний духівник (якщо, звичайно, вони мають одне віросповідання), до якого б вони постійно зверталися, оскільки знаючи сімейні проблеми, він зможе спрямовувати кожного члена родини у відповідному напрямку.  Отже  знайдіть доброго наставника, який віднесеться до вас з любов’ю, і з ним радьтеся, бо здалеку не буває лікування -  лікар повинен знаходитися поряд. На відстані можна просити у священика лише молитву за сім’ю.    Християнин, які мають любов і злагоду в родині, показують приклад для оточуючих людей, особливо в наші дні, коли основи сім’ї викорінюються з хворого суспільства.  На запитання, яке задали святому Паїсію Святогорцю, чому Бог не влаштовує, щоб підбиралися такі подружні пари, які б справді жили істинним духовним життям, старець відповів: «Було б краще, якби не було диявола. Тоді духовне життя було б легким. Але диявол існує. Любов Божа, безумовно, влаштовує все. Щоб спасти поганого чоловіка, Бог дає йому гарну дружину. І навпаки. Нині все змінюється і немає нічого надійного. Терпіння, браття, і все пройде».

В житті, в тому числі й сімейному, люди поділяються на дві категорії. Одна категорія людей  схожа на муху, яка має особливість завжди сідати на все брудне, пролітаючи повз пахучі квіти. Така категорія навчилася думати й шукати тільки погане, ніколи не знаючи та не знаходячи добра. Інша частина людей схожа на бджолу, особливістю якої є знаходити гарне та солодке, обминаючи нечисте. Такі люди мають добрі думки, бачать гарне й думають лагідно. Всі, хто звик звинувачувати інших, в тому числі й свою другу половину, нехай виберуть, до якої категорії вони хочуть приєднатися, відповідно визначаючи становище тих людей, яких вони звинувачують.

Метою духовного вдосконалення і стримання під час посту є проведення його мудро та старанно, у відповідності до власних духовних сил.

Християнин повинен мати на увазі, що проблема подружніх відносин не тільки його проблема і сам він не має права регулювати їх одноосібно; а робити це можна лише за взаємною згодою, як заповідає апостол Павло (1 Кор. 7, 5). Для цього потрібна молитва і сильніша половина має входити у становище слабшої, щоб не було страждань та нервового стану, які можуть мати наслідком подружню зраду. Велике значення має схожість подружжя за фізичним станом. Якщо один тихий і хворобливий, а другий активний, потрібно, щоб сильніший приносив себе в жертву слабшому. І поступово слабкий за допомогою сильного стає здоровим, а коли обоє здорові, - вони можуть просуватися вперед. Адже неправильно одружуватись лише для того, щоб спільно їсти, здобувати матеріальні блага та отримувати тілесне задоволення, бо ж людина не тільки тіло, але й дух. Тіло має допомагати освяченню душі, а не занапащати душу. Всевишній бачить старання кожного християнина й знає силу, яку йому дав і запитує відповідно. Багато чоловіків і жінок скаржаться одне на одного, тобто не можуть серед багатьох сімейних проблем розрізнити добрий план Божий – то дружина з забаганками, то чоловік сердитий… Але Господь знає краще за нас як усе влаштувати. Якщо чоловік «колючий», то Бог дає так, щоб дружина була з м’яким характером, аби не побилися. Бачить Він також, що не придатними для сімейного життя двоє тихих характерів, бо «заснуть стоячи».

Не сприяє однодумності в родині залишення дружиною свого дівочого прізвища – це початок незгоди в християнській сім’ї, початок розлучення. Порядок, який Бог дав для сім’ї відходить, і починається путанина: одна дитина обирає прізвище матері, а інша батька – і понеслось!

Отже, намагаймося відноситися до своєї другої половинки духовно, щоб між вами були любов і взаєморозуміння. Так само чинімо і у відношенні до дітей. Адже справді духовна людина, як правило, поступається, а не верховодить: «будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю» (Рим. 12,10).