Молитва до Господа – найкращий порятунок у хворобах.
Молитва до Господа – найкращий порятунок у хворобах. З різних земних радостей для більшості людей здоров’я є найбільш бажаною. Кожна людина хоче бути здоровою, але все ж рано чи пізно хворіє. «Дні віку нашого – сімдесят літ, а як при силі – вісімдесят літ, і найкраща пора їх труд і хвороби : час швидко минає, і ми зникаємо»(пс. 89,10). Хвороба є частиною нашого життя. І саме тому питання здоров’я і слабості, процесу лікування і відношення до тілесних недуг є найбільш болючими в суспільстві. «Хвороба посилається іноді для очищення грішників, а іноді для того, щоб усмирити гордих». Тоді недугою «вражається тіло щоб зцілилася душа». Преподобний Іоан Ліствичник свідчить: «Бачив тяжко страждаючих, які тілесною недугою, ніби єпитимією, позбавилися від пристрасті душевної».Нерідко буває, що «коли людина хвора, тоді і душа її починає шукати Господа», «Хвороба мимоволі примушує пам'ятати про майбутнє життя і не захоплюватися красою світу, та і розум після хвороби буває чистішим і прозорішим, вона ж замінює і недолік справ наших», – писав преподобний Макарій Оптинський. «Хвороба багато чому доброму вчителька; понад те вона – послання Боже для поповнення наших недостатніх подвигів».Святитель Іоан Золотоуст говорить: «Бог часто попускає тобі впасти в хворобі не тому, що Він залишив тебе, але щоб більше тебе прославити. Отже, будь терплячий». І хворобою можна послужити Богові, і через хворобу може Бог прославити Свого вірного раба, як видно, наприклад, із слів богослужбового величання святому апостолові і євангелистові Іоану Богослову: «…і шануємо чесні страждання і труди твої, ними ж потрудився єси у благовісті Христовому».«Хвороба хоча і розслабляє тіло, але укріплює душу. Душа навчається смиренню, терпінню, пам'яті про смерть і від неї старанному покаянню, молитві, презирству до світу і мирської суєти. Хвороба гіркий, але цілющий засіб! Як сіль запобігає гниттю м'яса і риби. так всяка хвороба зберігає дух наш від гнилості і тління гріховного і не дозволяє пристрастям зароджуватися в нас. Для тебе хвороба твоя, а не проти тебе. Якщо з дякою терпиш хворобу твою, звернеться вона тобі на благо» - говорить святитель Тихон Задонський. Для вилікуваня від хвороб здавна та успішно практикується щоденне читання Євангелія та Псалтирі при запаленій свічці, вживання освяченої води, відвідання храмів і монастирів, особливо тих, де зберігаються мощі святих. Та найголовніше для людини - це розкаяння в своїх гріхах з їх подальшим виправленням - сповідь і обов’язкове причастя Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа (бажано кожної неділі). Адже Церква – це лікарня, а Таїнства – ліки. Навіть у час найтяжчої хвороби віра, надія та любов до Бога є соломинкою, чіпляючись за яку, хвора людина знаходить порятунок. Щоб людина могла лікувати різні хвороби людського організму, Господь відкрив їй корисні властивості рослин, мінералів, металів, продуктів тваринництва, води та землі. Але найбільш ефективним засобом є саме звертання до Всевишнього за допомогою - молитва. «Син мій! у хворобі твоєю не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе. Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від всякого гріха очисти серце. Піднеси пахощі і з семидала пам'ятну жертву і зроби приношення огрядне, як би вже вмираючий; і дай місце лікареві» (Сир. 39, 9–12).
Приступаючи до молитви, потрібно зупинитися, заспокоїти власні думки, відволіктися від земних справ і предметів. Потім подумати про того, до кого збираємося звернутися з молитвою та розбудити в своїй душі відповідний настрій проникнутої благоговійним страхом людини, яка стала перед Богом у своєму серці. Таким має бути початок молитви. Внутрішньо зібравшись, потрібно стати перед іконами, перехреститись, поклонититись і починати молитву. Читати не поспішаючи, вникаючи в кожне слово, зміст кожного слова відчуваючи в серці та супроводжувати поклонами з хресним знаменням. В цьому вся справа приємного Богу і корисного читання молитви. МОЛИТВА В ЧАС ХВОРОБИ Господи Боже, Владико життя мого! Ти з милості Своєї сказав: "Я не хочу смерті грішника, але щоб він навернувся і живим був”. Я знаю, що ця хвороба, яку я терплю, це кара за мої гріхи та беззаконня, знаю, що ділами своїми я заслужив найтяжчої кари, але, Чоловіколюбче, чини зі мною не за злобою моєю, а за безмежним милосердям Твоїм. Не побажай смерті моєї, але дай мені сили, щоб я терпляче переносив хворобу, як заслужене мною випробування, а після оздоровлення від неї щоб я навернувся всім серцем, усією душею і всіма моїми почуттями до Тебе, Господа Бога, Творця мого, і жив для виконання святих Твоїх заповідей, для спокою моїх рідних і для мого спасіння. Амінь. Доброго вам здоров’я. Хай береже вас Господь! Священик Богдан Тимощук.
