Наукові свідчення Воскресіння Ісуса Христа.

Світле Христове Воскресіння є головною подією року для християн, символом здійснення обітниці Господньої. Христос Воскрес, а разом з ним і весь грішний люд отримав дар вічного життя. В цей день ми святкуємо перемогу над дияволом, відкуплення від смерті і Отці Церкви, розважаючи над тлумаченням подій літургійного року та християнськими догматами, навчали, що основний зміст християнства полягає саме у Христовому Воскресінні, без якого нема ніякого змісту в християнстві. Тож це Світле свято є головною ідеєю, що проходить крізь численні події Святого Письма, це прообраз і нашого „воскресіння у Христі”, але важливо, що шлях цей лежить через добровільну жертву Спасителя. Слово „Пасха” потрапило до нас з грецької мови і означає „перехід”, „визволення”. Стародавні іудеї, святкуючи старозавітню Пасху згадували події звільнення своїх предків від єгипетського рабства.  

Для декого може здаватися, що християнська віра у Воскресіння Христове ґрунтується на «бабусиних казочках». Але навіть Ф. Енгельс наприкінці свого життя, під тиском останніх наукових доказів, визнав, що воскресіння Христа дійсно відбулося. Звернімося до історичних джерел і ми.

Як відомо, Іосиф Флавій вважається одним з найбільш надійних історичних свідків і за свого життя міг бути в курсі описаних в Євангеліях подій і не був послідовником Христа. Ось уривок з його записів: «В цей час виступив Ісус Христос, людина високої мудрості, якщо тільки можливо назвати його людиною, творець чудесних справ; коли за доносом головуючих у нас людей Пилат розіп’яв його на хресті, похитнулися ті, що першими його полюбили. На третій день він з’явився перед ними знову живий».

Гермідій (Гермізій), що займав офіційну посаду біографа правителя Іудеї, написав також і біографію Пилата. Його повідомлення заслуговують на особливу увагу, бо містять багато достовірної інформації по історії Палестини та Риму, через що були покладені в основу історії Іудеї. Під час воскресіння Христового він знаходився поблизу, супроводжуючи одного з помічників Пилата. Важливо, що спочатку Гермідій був противником Христа і, як сам він говорив, умовляв дружину Пилата не втримувати чоловіка від смертного вироку для Ісуса. До самого розп’яття він вважав Христа неправдомовцем. Тому, з власної ініціативи, вночі він пішов до гробу, щоб пересвідчитись у тому, що Ісус не воскресне. Але вийшло інакше. «Наблизившись до гробу і знаходячись кроків за сто п’ятдесят від нього, — пише Гермідій, — ми бачили в слабкому світлі ранішньої зорі стражу біля гроба: два чоловіки сиділи, інші лежали на землі, було дуже тихо. Ми йшли зовсім повільно, і нас обігнала сторожа, що йшла на зміну тій, яка знаходилася там з вечора. Потім раптово стало дуже світло. Ми не могли зрозуміти звідки це світло. Та незабаром побачили, що воно виходить з сяючої хмарини, яка рухалася в горі. Вона спустилася на гріб, і над землею там показався чоловік, який начебто світився. Потім почувся удар грому, але не на небі, а на землі. Жахаючись цього удару сторожа підскочила, а потім упала. В цей час до гробу, праворуч від нас, крокувала жінка, вона раптом закричала: «Відкрилось! Відкрилось!» І в цей час нам стало помітно, що дійсно дуже великий камінь, привалений до входу в печеру, наче сам собою піднявся і відкрив гріб (вхід у печеру). Ми дуже злякалися. Через деякий час світло над гробом зникло, стало тихо, як завжди. Коли ми наблизилися до гробу, виявилось, що тіла похованого тут чоловіка вже немає».

Сирієць Єйшу, відомий лікар, близький до Пилата (лікував його), належав до найбільш видатних людей свого часу. Спеціалісти по історії науки вважають, що він, як лікар, по праву займає місце поряд з Гіпократом, Цельсом, Галеном, а як анатом — поряд з Леонардо да Вінчі та Везалієм. Лише маловідома мова, якою написані його твори, перешкодила його визнанню. За дорученням Пилата Єйшу з вечора напередодні неділі знаходився поблизу гроба з п’ятьма своїми помічниками. Він був і свідком поховання Христа. В суботу він двічі обдивлявся гріб. Знаючи пророцтва відносно Христового Воскресіння, Єйшу з помічниками цікавився цим питанням, як науковець. Тому все пов’язане з Христом та Його смертю вони досконало досліджували. «Ми всі — лікарі, сторожа та інші — пише Єйшу, — були здорові, бадьорі, почувалися так, як завжди. У нас не було ніяких передчуттів. Ми абсолютно не вірили в те, що мертвий може воскреснути. Але Він дійсно воскрес, і всі ми бачили це своїми очима». Далі йде опис воскресіння. Взагалі Єйшу був скептиком. В своїх роботах він часто повторював вислів, який потім увійшов у східне прислів’я: «Чого я сам не бачив, те вважаю казкою».

Немало свідоцтв про воскресіння Христове ми знайдемо також у єврейських авторів, які, зі зрозумілих причин, частіше схильні всіляко замовчувати факт воскресіння. Серед них найбільш відомим є Маферкант, член Синедріону, скарбник, з рук якого Іуда отримав 30 срібняків за зраду Ісуса. Саме він був першим з членів синедріону, що прибув для розслідування відразу після воскресіння. З його ж рук, незадовго до моменту воскресіння, отримали гроші охоронці гробу. Маферкант не встиг відійти далеко, тому чув грім і бачив сяйво над гробом. Він впевнений у тому, що воскресіння дійсно відбулося. Все, що бачив на власні очі він описав у творі «Про правителів Палестини», який належить до найбільш правдивих джерел по історії Палестини.

Взагалі, за підрахунками відомого знавця римської історичної літератури академіка І. В. Нетушила (1850–1928), кількість цілком надійних доказів Воскресіння Христового перевищує 210. Згідно з даними академіка Белецького таких свідоцтв 230. Сучасні дослідження лише збільшують цю цифру.

Христове Воскресіння дає нам незаперечний доказ Його Божества. Коли фарисеї і книжники домагалися від Христа знаку, що Він Божий Син, то Він їм відповів, що не дістануть іншого знаку, як знак пророка Иони: "Як Иона був у нутрі кита три дні і три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні і три ночі" (Мат. 12, 40). Так і сталося. Третього дня після Його смерті наступило світле Воскресіння.

Христове Воскресіння — це фундамент нашої віри. Апостоли проповідуючи Св. Євангеліє, часто посилаються на Христове Воскресіння, як на найсильніший доказ правдивості Його вчення . "А коли Христос не воскрес, — каже св. ап. Павло — то марна проповідь наша, то марна й віра ваша... Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих" (І. Кор. 15, 14 і 20). Тому правда про Христове Воскресіння  і християнська віра є нерозривно злитими.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Священик Богдан Тимощук.